ОСВІТНІ СТАНДАРТИ ЯК ІНСТРУМЕНТ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ОСВІТИ В ЗАКЛАДАХ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

Анотація

Стаття присвячена питанням впровадження державних стандартів у закладах загальної середньої освіти та їх впливу на якість освітнього процесу. Досліджуючи історіографію питання автори дійшли висновку, що офіційні правила, формальні норми або орієнтири щодо рівня шкільного навчання почали застосовувати ще у ХІХ ст. та періодично змінювалися, адже реагували на вимог суспільства та різні умови, включаючи вік учнів, відмінності в їх здібностях. Акцентовано, що сьогоднішній погляд на освітні стандарти сходить до зміни поглядів на освітню політику в світі, а саме зміщенні фокусу від структурної якості та якості процесу до кінцевих зрозумілих результатів системи освіти. Аналізуючи дослідження впливу змін на якість освіти, пов’язаних із стандартами та інноваціями, показано, що ці процеси поряд з безперечними перевагами породжують деякі негативні явища на етапі їх реалізації. Серед них: шаблонний підхід у практиці застосування стандартів без розуміння та прийняття сутності змін та усвідомлення їхнього впливу на якість як педагогами, так і управлінцями; надмірна завантаженість освітян і відсутність ресурсів (технічних, матеріальних, методичних, іноді – фізичних) під час створення та реалізації збалансованих освітніх програм в закладах освіти; високе значення підсумкового тестування; прагнення «за будь-яку ціну» показати хороший результат через спотворення звітності, натягування оцінок тощо. Тому реально нововведення, пов’язані зі стандартами, неспроможні дати відчутних продуктивних результатів зразу ж. Попередня підготовка до пілотування реформи в закладах загальної середньої освіти допомагає виявити болючі точки в кожній освітній організації та саме на їх виправлення повинна бути спрямована державна освітня політика і зусилля кожного рівня владних структур. Для цього необхідні трансформаційні зміни в дидактиці, методиках викладання, технології та управлінні освітою, підвищення якості та ефективності використання ресурсів (матеріальних та людських), зміну політики самого результату від оцінювання знань до формування компетенцій.